хиткий — а/, е/. Те саме, що хисткий I … Український тлумачний словник
хиткий — прикметник … Орфографічний словник української мови
хвіючийся — хиткий … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
амфіболічний — а, е. Двозначний, хиткий, сумнівний, невиразний … Український тлумачний словник
вайлуватий — а, е. Незграбний, неповороткий, повільний у рухах. || Хиткий (про ходу, біг і т. ін.) … Український тлумачний словник
вихлюватий — а, е, діал. Хиткий … Український тлумачний словник
вихлястий — а, е, розм. Який, рухаючись, вигинається на різні боки. || Нерівний, хиткий … Український тлумачний словник
душогубка — и, ж., розм. 1) Жін. до душогуб. 2) Невеликий, перев. видовбаний з дерев яної колоди, хиткий човен. 3) Спеціально обладнана автомашина, що використовувалася німецько фашистськими загарбниками для отруювання людей газами … Український тлумачний словник
коловоротний — а, е, заст. 1) Який обертається. 2) перен. Непостійний, хиткий, мінливий … Український тлумачний словник
розхитаний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розхитати. 2) у знач. прикм. Який неміцно тримається, хитається; нестійкий, хиткий. 3) у знач. прикм., перен. Доведений до стану занепаду; розладнаний, ослаблений. || Слабий від хвороби, зіпсований (про сили,… … Український тлумачний словник
розхлябаний — а, е, розм. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розхлябати. 2) у знач. прикм. Який слабо тримається, неміцно скріплений, розхитаний. || Нетвердий, хиткий, вертлявий (про ходу, рух). 3) у знач. прикм., перен. Недисциплінований, неорганізований,… … Український тлумачний словник
